Спадщина Сухомлинського

Виховний захід

«Мандрівка до криниці»(з використанням творчої спадщини

В. О. Сухомлинського),

Мета:Учити дітей змістовно, логічно і виразно переказувати казку В.О.Сухомлинського "Камінь". Формувати вміння розуміти зміст твору, його настрій. Виховувати вдумливе ставлення до дій і вчинків у навколишньому середовищі.

Дати дітям поняття, що вода  є основою життя всього живого на

землі.

Розширити знання про криниці, їх появу, легенди про них, значення в житті людей.

Виховувати любов до рідного краю, бережливе ставлення до води, бажання зберігати все, що належить народу.

План проведення:

Читання казки В. О. Сухомлинського "Камінь", бесіда за змістом прочитаного.

Вивчення прислів'їв, загадок, казок, віршів про воду.

Розповідь легенди про дерев'яних журавлів, які будують біля криниць.

Розповідь про криницю - символ чистоти, знань, мудрості, надії.

Розучування закличок про дощик.

Вивчення і проведення психогімнастики "Краплинки".

Бесіда про воду, про її значення для життя людей, про бережливе ставлення до води.

Повторення пісні "Гуси прилетіли", повір'їв про воду, гра "Подоляночка".

Обладнання:

Ілюстрації до твору В.О.Сухомлинського "Камінь". Портрет В.О. Сухомлинського. Криниця, м'яка іграшка - киця, намальовані краплинки, магнітофон із записом.

(З криниці чується голос киці)

- Ой! Що ж це таке?

Та це ж голос моєї киці.

Пішла киця по водицю

Тай упала у криницю.

Зараз я їй допоможу, (вчитель підходить до криниці і витягує кицю)

 - Киця мура, де ти була?

 Вона гукала, та я не чула!

Давай, кицю.

лапку,

Сиди, кицю, грійся,

Нікого не бійся

-         А чи замислювалися, ви, діти, над тим, як би було на землі без

води?

-    Так тоді б не зеленіла трава, не росли дерева, квіти, ягоди, овочі,

не було б птахів, тварин і навіть нас - людей.

З давніх-давен люди селилися якомога ближче до води. Вода і вогонь е священними стихіями всіх народів на землі. У народі до будь-якої криниці надзвичайно шанобливе ставлення. Це символ знань, чистоти, мудрості, гадали на власну долю, звідси, напоївши коней, вирушали в

дорогу.

Викопати криницю - це тяжкий труд. Нові криниці копали до свят Івана Купала. З них дівчата обливали вінки, хлопці пригощали дівчат водою. Біля криниці садили калину, щоб оберігала від спеки і прикрашала її.

-    Зараз наберемо водички . Та в цій криниці води немає. Мабуть, про цю криницю говориться в цьому художньому творі: "В лузі, під гіллястим дубом, багато років жила криниця .Вона давала людям воду"

-      Хто написав цей твір?

-      Як він називаються? ("Камінь" )

-      Що сталося з криницею? Розкажіть

-   Чи правильно зробив хлопчик? Чому?

-      Чому вчить нас це оповідання? (Берегти надбання народу.)

-     Де ж поділося все те?

-      Чому стало сумно в лузі?

І дійсно, без води не можна жити

В давнину, коли довго не було дощу, вода не поливала нашу красуню землю і міліли криниці, люди виходили на подвір'я і закликали дощик (Вчитель пропонує згадати дітям заклички)

1.                   Дощику, дощику,припусти, припусти

               На Галине зіллячко

На наше подвір'ячко

 На весняні квіти

На маленькі діти

Щоб нас веселити.

2.                     Дощику, дощику припусти

Дощику, дощику наваримо На бабині капусти, борщику.

3.                    На дідові дині

У зеленім горщику

 Щоб поїли свині.

Поставимо на горі -

Виїдять комарі.

Останеться трошки - виїдять мошки. Останеться крапля - виїсть чапля. Останеться крихта - виїсть мишка.

Ось і до нас завітав дощик і приніс краплини водички. Вони наповнять нашу криничку, але чому вони не падають?

-   Краплинки чарівні з різними завданнями.

-Діти, хочете наповнити криничку? Тоді треба попрацювати. (Перша краплина: згадати прислів'я та загадки про воду.)

-   Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.

-   Не плюй в криницю, доведеться води пити.

-   Глибока вода не каламутиться.

-   Вода в одного бере, а другому дає.

-   Без води і борщу не звариш.

-   Без води і не іуди, і не сюди.

-   Вода греблю рве.

-   Чим глибша вода, тим більша риба.

-   Вчорашньої води не доженеш.

-   Зелена трава - недалеко вода.

-   Пролиту воду назад не забереш.

-   Чиста вода, як сльоза.

ЗАГАДКИ:

Качка в морі - хвіст надворі. (Відро в колодязі.)

Прийшов сом та н криницю - бом (Відро.)

Ліз карасик через перелази к, та у воду - плюсь (Кухоль.)

Два моря на одній дузі гойдаються. (Відра на коромислі.)

Дві галки сидять на одній палці. (Відра на коромислі.)

Ідуть два браги купатися, один одного не наздожене, (відра на коромислі )

У проваллі глибоко виблискує око. (Колодязь.)

(Опускаємо краплину в криницю)

-   Діти, найбільш поширені на Україні - це криниці з журавлями. А чи знаєте ви чому це так? Що розповідають нам легенди? (Діти розповідають легенду.)

ЛЕГЕНДА.

Колись у сиву давнину мале хлоп'я заблукало в лісі. Захотілося йому пити. Хлопчик натрапив у лісі на глибоку криницю і не міг дістати звідси води Аж тут у небі з'явився журавель Птах спустився біля криниці і дістав води, нахиливши свою довгу шию. Хлопчик напився і подякував журавлеві. Це додало сили і він знайшов стежку додому... В пам'ять про доброго птаха люди і почали ставити біля криниць дерев'яних журавлів, за допомогою яких опускали відра і набирали воду.

-  Дуже гарну легенду розповіли.

-   А чи знаєте, з чого роблять криниці? (кам'яні та дерев'яні.)

-     А звідки беруть каміння для криниць? (возять з річки гладеньке, шліфоване)

-                    А дерев’яні з якого дерева роблять? ( з дуба, щоб були міцними)

-                     А чи хочете відчути себе хоч на хвилинку маленькими журавлями? Де люблять ходити журавлі? (Де висока і густа трава, високо

піднімають ноги.)

-  Давайте й ми пограємо і походимо так. (Опустили краплинку )

 А тепер сідайте.

-      В народі кажуть: "Де вода, там і життя." Місця для криниці в

кожному селі шукали по-своєму.                       

-      А чи знає хто із вас, як це робили? Розкажіть. Є такий звичай. Старий дід, який знався на тому, як шукають воду, ходив усюди по селу і там, де густа трава зелена, прикладав вухо до землі і слухав, чи шумить вода Якщо він чув це, то в тому місці копали криницю. Вода в ній була холодна, чиста і смачна. В селі була одна або дві криниці. (Вчитель додає.) Коли криниця викопана, до неї будуються дашки, приладнуються ручки, жолобки,  цямриння... Щоб не псувалась вода, на дно опускають срібний предмет. Після цього освячують зі священником.

(Опускаємо краплину.)

Український народ - співучий. Про криницю люди склали пісні. (Запис на магнітофоні однієї з пісень лунає з криниці.) "Криниця співає" (Опускаємо краплину.) (Повір'я про криницю.)

-    Щоб ще одна краплина впала до криниці, треба згадати повір'я про

неї.

-        Не можна сідати на криницю (на цямринні), бо коровай не сходитиме.

-         Не можна лущити сонях, як іти до колодязя по воду, бо на тебе люди плюватимуть.

-      Не можна уночі в колодязь заглядати, бо відьма поцілує.

-     Не плямкай, коли витягаєш воду із криниці жаби будуть.

-     Не треба їсти над криницею, бо жаби плаватимуть в ній.

-        Гріх не давати людям води із криниці, з колодязя.

-        Коли немає дощу вчасно, то люди виливають криницю (Ще одна крапля впала в криницю.)

-   А ця крапелька просить нас погратися. (Психогімнастика )

-      А хочете ви побути краплинкою, дощиком?

-    Я краплинка дощу. Я випливаю з великої хмари і лечу на землю. Мені Приємно кружляти в повітрі серед інших краплин. Вітер колише мене вправо, тепер вліво. Я краплинка дощу, я опускаюсь на землю і кажу їй:

«Здрастуй". Мене підхоплює легенький вітерець і я співаю йому: «Здрастуй". Я вмиваю гарненьку квіточку, торкаюсь її руками, всім тілом, обмиваю її і стаю зовсім маленькою. Я м'яко опускаюся в обійми теплої землі, і вона з полегшенням зітхає.

-Як говорить струмок?

- Дзинь - дзинь !

Річка?

 - Хлюп - хлюп !

Море?

- Ш-ш-ш !

- Океан?

- Гу-гу-гу !(Краплинка в криницю.)

-Люди з любов'ю та повагою ставилися до криниць, тому вода в них була чиста, прозора і смачна. Але не тільки в криниці є таке вода.

-Чи не знаєте ви, де ще можна покуштувати такої води? ( З джерела).

-Так, дійсно, джерельна вода така чиста, прозора і смачна, як у криниці. З маленького джерельця у лісі чи полі, яке і не помітиш відразу, утворюються великі повноводні ріки. Тому в народі кажуть: немає нічого великого, яке 6 не утворилось з малого.

-Про джерело, криницю, воду люди писали вірші. (Конкурс на виразне читання вірша.)

СТРУМОЧОК. (С.ІІушик.)

Біг струмочок невеличкий

Запитав струмочка я:

-     Звідки, друже?

-     Із кринички, то матусенька моя.

-     А куди біжиш?

-    До річки.

Я кажу йому: - Не треба.

 - Там обійдуться без тебе.

А струмочок засміявся:

-     Я цього не сподівався Ще не знаєш ти простого:

Обійдуться без одного, але струмки й потічки Це вже сила! Це вже річка!

ЛІСОВЕ ДЖЕРНЛЬЦЕ. (М Чепурна )

 Лісове джерельце, добре в нього серце.

Всім дає водиці: і звірятку, й птиці.

 Дереву й травині, квітці і людині.

Тому й не міліє, дзюркотить м радіє

Із лісів дзвінкою витіка рікою.

СТ РУМОЧО К (М. Чепурна)

Через луг струмочок біг,

у граві спочити ліг:

 Потягнувся на два боки - став,

як річечка, широкий.    

                                                                                       Леся Українка.

З гір на долину біжу, стрибаю, лину!

 Місточки збиваю, всі грабельки зриваю,

Всі хатки, всі запруди, то загатили люди,

-Бо весняна вода, як воля молода.

Поети всю любов і шану народу до води вкладали в рядки своїх віршів:

Я воду п'ю із того джерела,

 В якій наснага трепетна й цілюща

 З кринички, що край нашого села Живе з віків, мов пам'ять невмируща

Ось і наповнилась наша криничка.

А хто це йде до нашої криниці? (Дівчина в українському одязі з

відрами.)

-                    Добридень , господине! Ми завітали до цього мальовничого  куточка, щоб пригадати, як жили наші дідусі й бабусі . Подивитися,які

були криниці.

ГОСПОДИНЯ:

-Дуже добре, що завітали до нашої криниці.  Я почастую вас смачною водою.  

-Із криниці - студівниці, що під вишнею в саду,

Я водиці - льодяниці

у відерце наберу.

Дам напитись, освіжитись

я малятам в холодку,

 їм водиця- льодяниця

буде завжди до смаку.

-Пийте, діти, воду. Якщо дівчина вип'є воду із криниці - буде

і *

гарною.

-А якщо хлопець вип'є води - буде сильним, міцним, як дуб

-А для чого потрібна вода людям? (П’ють, готують їжу, миються,

перуть.)                                                                                  

-   А скажіть, як треба поводитися з водою?

-   Якщо ви побачите, що ллється вода без потреби, що ви зробите?

-     Діти, а для чого в природі потрібна вода?

-     Діти, вам сподобалась розповідь господині? А вода, якою вас пригощала? 

-   Я бачу, ви багато знаєте про волу. Давайте в подяку господині за її гостинність подаруємо їй нашу улюблену гру "Подоляночка".

ГОСПОДИНЯ:

-   Пам'ятаєте діти, скільки криниць на землі, стільки й зірок на небі. Як побачите, що впала зірка, то знайте десь замулилось джерело. Діти, щоб не згасли зірки, оберігайте живі криниці.  Бо вода - це життя. Це найбільше в світі багатство.    

Я все люблю

Я все люблю в своїм краю: Криницю, звідки воду п'ю,

Та повні гомону ліси.

Та дзвони срібної роси.

Я все люблю в своїм краю,                                               ,

Ось під веселкою стою,                                      .',

Ось дощ веселий напоїв

 Тужавий колос рідних нив.

Я все люблю в своїм краю:

Найбільше – матінку свою,

 Ласкаву, радісну, єдину,

-   Люблю, як сонце, Батьківщину.