Літературне читання 3 клас

Тема : Прозові твори .В.Сухомлинський. «Красиві слова і красиве діло». «Кінь утік».

Мета: Знайомити з оповіданнями В.О.Сухомлинського, удосконалювати навички правильного, виразного, свідомого читання, розуміти прочитане, уміти переказувати прочитане, відповідати на запитання по змісту тексту, вміти виділяти головну думку, робити висновки. Розвивати зв’язне мовлення, збагачувати словниковий запас слів. Виховувати інтерес до читання, любов до людей, повагу до товаришів, вчити правильної поведінки.

Обладнання: портрет В.О.Сухомлинського, панно зі словами педагога: «Що було найголовнішим у моєму житті? Без вагань відповідаю: Любов до дітей», мультимедійний комплекс (ПК, екран, проектор), виставка видань творів В.О.Сухомлинського, ювілейна банківська монета 2003 року з портретом письменника вартістю 2 грн.

Хід уроку

І. Організація класу.

  Ось і дзвінок пролунав,

Для навчання час настав.

Щоб країні прислужитись,

Ви повинні добре вчитись.

Для могутності і слави

Української держави.

 Вчитель: Завдання нашого уроку:

Учень 1: Удосконалювати читання

Учень2: Розуміти прочитане

Учень 3: Виділяти головну думку

Учень 4: Робити висновки, узагальнювати.

 Вчитель: Як ви розумієте слово «удосконалювати»?

Учні:

1-й: Читати краще, виразніше.

2-й: Вчитися читати за особами.

3-й: Уміти переказувати прочитане.

 Вчитель: Девіз нашого уроку:

Учень: Думати – всі хором - колективно,

Учень: Діяти – всі хором - оперативно,

Учень: Сперечатись – всі хором - доказово.

Учень: Це для всіх – всі хором - обовʼязково.

ІІ. Вивчення нового матеріалу. 

-  Сьогодні ми познайомимося з біографією і творчістю видатного педагога і письменника Сухомлинського. Василь Олександрович сказав: «Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний».

Ви ще маленькі, але в кінці уроку ви скажете, який же слід ви можете залишити про себе вже зараз.

- Хто знає, що означає слово «бібліограф»?

( Бібліограф – це людина, яка вивчає біографію тої чи іншої людини.)

- Група дослідників-бібліографів дослідила біографію Сухомлинського. І зараз ми їх послухаємо.

1-й учень. Народився Василь Олександрович Сухомлинський у селі Василівка на Кіровоградщині в незаможній сім'ї. Батько його, Олек­сандр Омелянович, орав, працював столяром і теслярем. Ма­ти, Оксана Юдівна, працювала в колгоспі, займалася домашнім го­сподарством, а зимовими вечорами сиділа над своїм шитвом і роз­казувала дітям казки (у сім'ї, крім Василя, було ще троє дітей — Іван, Сергій і Меланія). Батьки ніколи не карали дітей, не вживали лайливих слів, дотримувались традицій народної педагогіки. Змалку в дітей вихо­вували любов до книги. У діда була бібліотека і, помираючи, свої книги він віддав Василеві. Батько змайстрував хлопчикові красиву скриньку, де він зберігав найціннішу літературу: твори Франка, Го­голя, Лесі Українки, Достоєвського.

2-й учень.  Літом Василько разом з бать­ками працював у колгоспі: помагав скирдувати солому, збирав ко­лоски. Ріс хлопчик жвавим і допитливим. Змалку любив малювати. Але зошити, фарби й пензлі можна було придбати тільки за лікар­ські рослини. Та бажання малювати було таке сильне, що  хлопець цілими днями пропадав у лісі. За склянку насіння акації одержував два зошити, а за фарбами ходив пішки аж у Кременчук (тридцять п'ять кілометрів).

3-й учень.  У навчанні був старанним і здібним, мав чудову пам'ять. Любив і розумів жарти, був хорошим товаришем. У школу приходив задовго до початку уроків і займався з учнями, яким важ­ко давалася математика.

4-й учень. Сімнадцятирічним юнаком Сухомлинський — учитель мови і літератури — переступив поріг школи і залишився в ній до кінця свого життя. Війна відірвала його від улюбленого заняття. У бою під Ржевом був тяжкопоранений. Ворожий осколок уп'явся йому в груди і сховався біля серця. Понад чотири місяці політрук Сухомлинський лікувався в евакогоспіталях. Він ще більше знена­видів війну, все погане й нелюдське.

5-й учень. Після перемоги Василь Олександрович знову повернувся до школи. Його любили батьки й діти.

Понад тридцять п'ять років працював Василь Олександрович учителем і директором школи. Тридцять два роки вів педагогічний щоденник, у якому записував свої спостереження за поведінкою ді­тей. А потім його роздуми виливалися на папір і ставали книгами, статтями. Для наймолодших він написав біля 1500 художніх мініатюр-казок, оповідань, легенд, притч, новел. Найчастіше звертався Сухомлинський до жанру казки, може, ще й тому, що любив у каз­ковій формі про всі речі оповідати своїм дітям — Сергійкові й Олі.

     Вчитель:

- Я хочу ще додати, що твори Сухомлинського видані 53-ма мовами світу. Країни, де видавалися твори, це: Росія, Білорусь, Грузія, Молдова, Німеччина, Китай, Польща та інші. Сухомлинський – заслужений учитель України. За свою працю мав багато державних нагород. У 2003 році вийшла ювілейна монета України «В.Сухомлинський» вартістю 2 грн., кількістю 30000 штук.

(Упродовж відповідей учнів на екрані йде показ презентації про В.Сухомлинського).

- В підручнику на с.66 вдома самостійно прочитаєте біографію Сухомлинського.

ІІІ.  Робота над оповіданням  "Красиві слова і красиве діло".

- Скажіть, які твори Сухомлинського ви вже читали?

- «Сергійкова квітка», «Як Наталя у лисиці хитринку купила», «Дідова колиска», «Сьома дочка», «Покинуте кошеня», «Спляча книга», «Горобчик і вогонь».

- А зараз ми познайомимося з оповіданням Сухомлинського «Красиві слова і красиве діло». Його для нас підготували маленькі театрали. Ви послухаєте і подумаєте, про кого це оповідання.

(Читання вивченого напам’ять заздалегідь тексту трьома учнями: автор, перший хлопчик, другий хлопчик).

Красиві слова і красиве діло.

Серед поля стоїть маленька хатина. Її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися й пересидіти в теплі.

Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ. А в лісі в цей час було троє хлопців. Вони схова­лися в хатинці й дивилися, як з неба ллє, мов з відра.

Коли це бачать: до хатини біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть, з іншого села.

Одежа на ньому була мокра, як хлющ. Він тремтів од холоду.

І ось перший із тих хлопців, які сиділи в сухому одязі, сказав:

—             Як же ти змок на дощі! Мені жаль тебе...

Другий теж промовив красиві й жалісливі слова:

—             Як страшно опинитися в зливу серед поля! Я співчуваю тобі...

А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе сорочку й дав її змоклому хлопчикові. Той скинув мо­кру сорочку й одягнув суху.

Гарні не красиві слова. Гарні — красиві діла.

  -Так про кого ж це оповідання?

- Про хлопчиків. Про їх дії.

 1.Прочитайте про себе.

2.Перекажіть оповідання «Красиві слова і красиве діло» близько до текст.

3. Подивіться уважно на малюнок і скажіть:

-         який епізод зображений на малюнку, знайдіть його у творі і прочитайте;

-         визначте головну думку твору, прочитайте;

-         а в житті ви зустрічалися з подібними ситуаціями?

 Учень: Подібна ситуація траплялася і в моєму житті. Одного разу я забула вдома підручник з читання. Мій сусід по парті сказав:

-         Як же ти будеш працювати сьогодні на уроці? Треба уважніше збирати портфель.

Одна з моїх подруг мені поспівчувала:

-         Бідненька! Попроси у когось книжку, може, хтось і дасть.

Моє бідкання почув Сергійко. Він підійшов до мене, дав «Читанку» і сказав:

Не переймайся так. Ми з Наталею попрацюємо з однією книжкою Цей випадок мені дуже запам’ятався, і тепер я розумію чому: треба допомагати не словами, а своїми ділами.

  - Прочитавши оповідання, прослухавши розповідь, підсумуйте, що важливіше: говорити красиві слова, чи... (діти закінчують речення) робити красиві діла.

IV. Робота над оповіданням «Кінь утік».

- Сухомлинський, як ви вже знаєте, написав більше 1500 оповідань для дітей. І одне з них «Кінь утік». Зараз ви його почуєте, а потім відповісте на питання: «Чому навчає це оповідання?»

Кінь утік

Це було в четвертому класі. Всі схилились над зо­шитами. Учитель дав задачі для самостійного розв'я­зування, і діти уважно працювали.

Віталик сидів на останній парті. Він уже закінчував розв'язувати задачу, як раптом на парту впала записка.

«Це знову, мабуть, від Петрика,— подумав Віта­лик. — Знову просить ковзани. Що ж я йому весь час даватиму свої ковзани?»

—             Іване Петровичу,— сказав Віталик,— мені хтось записку кинув... Хіба ж можна на уроці записки писати?

Записки на уроці писати не можна,— сказав Іван Петрович. — Але якщо вже тобі хтось написав, то роз­повідати про неї вчителеві — недобре, Віталику. Запи­ска — це ж таємниця, яка мусить бути відома тільки тобі і твоєму товаришеві. А ти розголошуєш цю таємницю. Візьми записку, заховай, на перерві прочи­таєш...

Віталик почервонів. Тепер він зрозумів, що вчиняли негарно.

У класі запанувала тиша. Дехто з хлопців час від часу підводив голову, дивився на Віталика, і в тих поглядах хлопчик бачив подив і обурення.

Віталик розгорнув записку і прочитав: «Віталику,— писав Петрик,— я намалював вогнегривого коня. Якщо хочеш, дам тобі».

На перерві Віталик підійшов до Петрика.

—             Давай коня, — сказав Віталик.

—             Утік кінь...— тихо відповів Петрик.

    - То чому, на вашу думку, навчає це оповідання?(Не робити поганих вчинків; не підводити друзів; вміти дружити.)

4.     Читання в особах.

5.Бесіда

- Назвіть дійових осіб;

    - В якому класі відбувалася подія?

     - Що робили діти?

- Що трапилося з Віталиком?

- Про що він подумав?

- Чим був незадоволений Віталик?

- Що зробив Віталик?

- Чому, на твою думку, він вирішив розповісти вчителеві про записку?

-  Якою була відповідь вчителя?

- Чому почервонів Віталик?

- Як учитель і діти оцінили його вчинок?

- Що було написано в записці?

- Про що свідчить відповідь Петрика?

= Розпізнай на малюнку дійових осіб. Про що вони розмовляють?

= Як діти оцінили його вчинок?

= Подивіться на малюнок і прочитайте, який епізод твору зображено на малюнку.

- Які почуття, роздуми викликає у тебе прочитане?

- Хто хотів би мати такого друга?

- А чому ви не хочете мати такого друга (товариша)?

 ( Його вчинки не були товариськими.  )

V. Робота над прислівʼями.

    - І це правильно. Про це говорять прислівʼя, які ви прочитаєте. А для цього треба роз’єднати слова.

ПРИЯТЕЛЯЛЕГШЕЗНАЙТИ,НІЖЗБЕРЕГТИ.

БІДАДРУЗІВВИПРОБОВУЄ.

- Прочитайте, які прислів’я ви розпізнали.

Приятеля легше знайти, ніж зберегти.

Біда друзів випробовує.

- Як ви розумієте ці прислівʼя?

( Дружбою треба дорожити, не можна залишати друга у біді.)

- Які ще прислівʼя про дружбу ви знаєте?

Учні:

-         без вірного друга велика туга;

-         друзі пізнаються у біді;

-         людина без друзів, що дерево без коріння;

-         нових друзів май, старих не забувай;

-         не той друг, що медом маже, а той, хто правду каже;

-         старий друг краще нових двух.

 VI. Підсумок уроку.

- Тож, прочитавши  твори, давайте зробимо висновок, який же слід на землі ви можете залишити зараз?

( Любити маму і тата; поважати дорослих; не ображати маленьких; відвідати хворого; подарувати квітку; поділитися цікавою книжкою; написати вітальну листівку рідним і друзям; подзвонити бабусі, дідусеві.)

-  Підведемо підсумок?

- З чиїми творами ми познайомилися? (В. Сухомлинського).

- Для кого він писав ці оповідання? (Для дітей).

- Яку мету він ставив перед собою, коли їх писав? (Виховати дитину, людину).

Спадщина Сухомлинського

Виховний захід

«Мандрівка до криниці»(з використанням творчої спадщини

В. О. Сухомлинського),

Мета:Учити дітей змістовно, логічно і виразно переказувати казку В.О.Сухомлинського "Камінь". Формувати вміння розуміти зміст твору, його настрій. Виховувати вдумливе ставлення до дій і вчинків у навколишньому середовищі.

Дати дітям поняття, що вода  є основою життя всього живого на

землі.

Розширити знання про криниці, їх появу, легенди про них, значення в житті людей.

Виховувати любов до рідного краю, бережливе ставлення до води, бажання зберігати все, що належить народу.

План проведення:

Читання казки В. О. Сухомлинського "Камінь", бесіда за змістом прочитаного.

Вивчення прислів'їв, загадок, казок, віршів про воду.

Розповідь легенди про дерев'яних журавлів, які будують біля криниць.

Розповідь про криницю - символ чистоти, знань, мудрості, надії.

Розучування закличок про дощик.

Вивчення і проведення психогімнастики "Краплинки".

Бесіда про воду, про її значення для життя людей, про бережливе ставлення до води.

Повторення пісні "Гуси прилетіли", повір'їв про воду, гра "Подоляночка".

Обладнання:

Ілюстрації до твору В.О.Сухомлинського "Камінь". Портрет В.О. Сухомлинського. Криниця, м'яка іграшка - киця, намальовані краплинки, магнітофон із записом.

(З криниці чується голос киці)

- Ой! Що ж це таке?

Та це ж голос моєї киці.

Пішла киця по водицю

Тай упала у криницю.

Зараз я їй допоможу, (вчитель підходить до криниці і витягує кицю)

 - Киця мура, де ти була?

 Вона гукала, та я не чула!

Давай, кицю.

лапку,

Сиди, кицю, грійся,

Нікого не бійся

-         А чи замислювалися, ви, діти, над тим, як би було на землі без

води?

-    Так тоді б не зеленіла трава, не росли дерева, квіти, ягоди, овочі,

не було б птахів, тварин і навіть нас - людей.

З давніх-давен люди селилися якомога ближче до води. Вода і вогонь е священними стихіями всіх народів на землі. У народі до будь-якої криниці надзвичайно шанобливе ставлення. Це символ знань, чистоти, мудрості, гадали на власну долю, звідси, напоївши коней, вирушали в

дорогу.

Викопати криницю - це тяжкий труд. Нові криниці копали до свят Івана Купала. З них дівчата обливали вінки, хлопці пригощали дівчат водою. Біля криниці садили калину, щоб оберігала від спеки і прикрашала її.

-    Зараз наберемо водички . Та в цій криниці води немає. Мабуть, про цю криницю говориться в цьому художньому творі: "В лузі, під гіллястим дубом, багато років жила криниця .Вона давала людям воду"

-      Хто написав цей твір?

-      Як він називаються? ("Камінь" )

-      Що сталося з криницею? Розкажіть

-   Чи правильно зробив хлопчик? Чому?

-      Чому вчить нас це оповідання? (Берегти надбання народу.)

-     Де ж поділося все те?

-      Чому стало сумно в лузі?

І дійсно, без води не можна жити

В давнину, коли довго не було дощу, вода не поливала нашу красуню землю і міліли криниці, люди виходили на подвір'я і закликали дощик (Вчитель пропонує згадати дітям заклички)

1.                   Дощику, дощику,припусти, припусти

               На Галине зіллячко

На наше подвір'ячко

 На весняні квіти

На маленькі діти

Щоб нас веселити.

2.                     Дощику, дощику припусти

Дощику, дощику наваримо На бабині капусти, борщику.

3.                    На дідові дині

У зеленім горщику

 Щоб поїли свині.

Поставимо на горі -

Виїдять комарі.

Останеться трошки - виїдять мошки. Останеться крапля - виїсть чапля. Останеться крихта - виїсть мишка.

Ось і до нас завітав дощик і приніс краплини водички. Вони наповнять нашу криничку, але чому вони не падають?

-   Краплинки чарівні з різними завданнями.

-Діти, хочете наповнити криничку? Тоді треба попрацювати. (Перша краплина: згадати прислів'я та загадки про воду.)

-   Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.

-   Не плюй в криницю, доведеться води пити.

-   Глибока вода не каламутиться.

-   Вода в одного бере, а другому дає.

-   Без води і борщу не звариш.

-   Без води і не іуди, і не сюди.

-   Вода греблю рве.

-   Чим глибша вода, тим більша риба.

-   Вчорашньої води не доженеш.

-   Зелена трава - недалеко вода.

-   Пролиту воду назад не забереш.

-   Чиста вода, як сльоза.

ЗАГАДКИ:

Качка в морі - хвіст надворі. (Відро в колодязі.)

Прийшов сом та н криницю - бом (Відро.)

Ліз карасик через перелази к, та у воду - плюсь (Кухоль.)

Два моря на одній дузі гойдаються. (Відра на коромислі.)

Дві галки сидять на одній палці. (Відра на коромислі.)

Ідуть два браги купатися, один одного не наздожене, (відра на коромислі )

У проваллі глибоко виблискує око. (Колодязь.)

(Опускаємо краплину в криницю)

-   Діти, найбільш поширені на Україні - це криниці з журавлями. А чи знаєте ви чому це так? Що розповідають нам легенди? (Діти розповідають легенду.)

ЛЕГЕНДА.

Колись у сиву давнину мале хлоп'я заблукало в лісі. Захотілося йому пити. Хлопчик натрапив у лісі на глибоку криницю і не міг дістати звідси води Аж тут у небі з'явився журавель Птах спустився біля криниці і дістав води, нахиливши свою довгу шию. Хлопчик напився і подякував журавлеві. Це додало сили і він знайшов стежку додому... В пам'ять про доброго птаха люди і почали ставити біля криниць дерев'яних журавлів, за допомогою яких опускали відра і набирали воду.

-  Дуже гарну легенду розповіли.

-   А чи знаєте, з чого роблять криниці? (кам'яні та дерев'яні.)

-     А звідки беруть каміння для криниць? (возять з річки гладеньке, шліфоване)

-                    А дерев’яні з якого дерева роблять? ( з дуба, щоб були міцними)

-                     А чи хочете відчути себе хоч на хвилинку маленькими журавлями? Де люблять ходити журавлі? (Де висока і густа трава, високо

піднімають ноги.)

-  Давайте й ми пограємо і походимо так. (Опустили краплинку )

 А тепер сідайте.

-      В народі кажуть: "Де вода, там і життя." Місця для криниці в

кожному селі шукали по-своєму.                       

-      А чи знає хто із вас, як це робили? Розкажіть. Є такий звичай. Старий дід, який знався на тому, як шукають воду, ходив усюди по селу і там, де густа трава зелена, прикладав вухо до землі і слухав, чи шумить вода Якщо він чув це, то в тому місці копали криницю. Вода в ній була холодна, чиста і смачна. В селі була одна або дві криниці. (Вчитель додає.) Коли криниця викопана, до неї будуються дашки, приладнуються ручки, жолобки,  цямриння... Щоб не псувалась вода, на дно опускають срібний предмет. Після цього освячують зі священником.

(Опускаємо краплину.)

Український народ - співучий. Про криницю люди склали пісні. (Запис на магнітофоні однієї з пісень лунає з криниці.) "Криниця співає" (Опускаємо краплину.) (Повір'я про криницю.)

-    Щоб ще одна краплина впала до криниці, треба згадати повір'я про

неї.

-        Не можна сідати на криницю (на цямринні), бо коровай не сходитиме.

-         Не можна лущити сонях, як іти до колодязя по воду, бо на тебе люди плюватимуть.

-      Не можна уночі в колодязь заглядати, бо відьма поцілує.

-     Не плямкай, коли витягаєш воду із криниці жаби будуть.

-     Не треба їсти над криницею, бо жаби плаватимуть в ній.

-        Гріх не давати людям води із криниці, з колодязя.

-        Коли немає дощу вчасно, то люди виливають криницю (Ще одна крапля впала в криницю.)

-   А ця крапелька просить нас погратися. (Психогімнастика )

-      А хочете ви побути краплинкою, дощиком?

-    Я краплинка дощу. Я випливаю з великої хмари і лечу на землю. Мені Приємно кружляти в повітрі серед інших краплин. Вітер колише мене вправо, тепер вліво. Я краплинка дощу, я опускаюсь на землю і кажу їй:

«Здрастуй". Мене підхоплює легенький вітерець і я співаю йому: «Здрастуй". Я вмиваю гарненьку квіточку, торкаюсь її руками, всім тілом, обмиваю її і стаю зовсім маленькою. Я м'яко опускаюся в обійми теплої землі, і вона з полегшенням зітхає.

-Як говорить струмок?

- Дзинь - дзинь !

Річка?

 - Хлюп - хлюп !

Море?

- Ш-ш-ш !

- Океан?

- Гу-гу-гу !(Краплинка в криницю.)

-Люди з любов'ю та повагою ставилися до криниць, тому вода в них була чиста, прозора і смачна. Але не тільки в криниці є таке вода.

-Чи не знаєте ви, де ще можна покуштувати такої води? ( З джерела).

-Так, дійсно, джерельна вода така чиста, прозора і смачна, як у криниці. З маленького джерельця у лісі чи полі, яке і не помітиш відразу, утворюються великі повноводні ріки. Тому в народі кажуть: немає нічого великого, яке 6 не утворилось з малого.

-Про джерело, криницю, воду люди писали вірші. (Конкурс на виразне читання вірша.)

СТРУМОЧОК. (С.ІІушик.)

Біг струмочок невеличкий

Запитав струмочка я:

-     Звідки, друже?

-     Із кринички, то матусенька моя.

-     А куди біжиш?

-    До річки.

Я кажу йому: - Не треба.

 - Там обійдуться без тебе.

А струмочок засміявся:

-     Я цього не сподівався Ще не знаєш ти простого:

Обійдуться без одного, але струмки й потічки Це вже сила! Це вже річка!

ЛІСОВЕ ДЖЕРНЛЬЦЕ. (М Чепурна )

 Лісове джерельце, добре в нього серце.

Всім дає водиці: і звірятку, й птиці.

 Дереву й травині, квітці і людині.

Тому й не міліє, дзюркотить м радіє

Із лісів дзвінкою витіка рікою.

СТ РУМОЧО К (М. Чепурна)

Через луг струмочок біг,

у граві спочити ліг:

 Потягнувся на два боки - став,

як річечка, широкий.    

                                                                                       Леся Українка.

З гір на долину біжу, стрибаю, лину!

 Місточки збиваю, всі грабельки зриваю,

Всі хатки, всі запруди, то загатили люди,

-Бо весняна вода, як воля молода.

Поети всю любов і шану народу до води вкладали в рядки своїх віршів:

Я воду п'ю із того джерела,

 В якій наснага трепетна й цілюща

 З кринички, що край нашого села Живе з віків, мов пам'ять невмируща

Ось і наповнилась наша криничка.

А хто це йде до нашої криниці? (Дівчина в українському одязі з

відрами.)

-                    Добридень , господине! Ми завітали до цього мальовничого  куточка, щоб пригадати, як жили наші дідусі й бабусі . Подивитися,які

були криниці.

ГОСПОДИНЯ:

-Дуже добре, що завітали до нашої криниці.  Я почастую вас смачною водою.  

-Із криниці - студівниці, що під вишнею в саду,

Я водиці - льодяниці

у відерце наберу.

Дам напитись, освіжитись

я малятам в холодку,

 їм водиця- льодяниця

буде завжди до смаку.

-Пийте, діти, воду. Якщо дівчина вип'є воду із криниці - буде

і *

гарною.

-А якщо хлопець вип'є води - буде сильним, міцним, як дуб

-А для чого потрібна вода людям? (П’ють, готують їжу, миються,

перуть.)                                                                                  

-   А скажіть, як треба поводитися з водою?

-   Якщо ви побачите, що ллється вода без потреби, що ви зробите?

-     Діти, а для чого в природі потрібна вода?

-     Діти, вам сподобалась розповідь господині? А вода, якою вас пригощала? 

-   Я бачу, ви багато знаєте про волу. Давайте в подяку господині за її гостинність подаруємо їй нашу улюблену гру "Подоляночка".

ГОСПОДИНЯ:

-   Пам'ятаєте діти, скільки криниць на землі, стільки й зірок на небі. Як побачите, що впала зірка, то знайте десь замулилось джерело. Діти, щоб не згасли зірки, оберігайте живі криниці.  Бо вода - це життя. Це найбільше в світі багатство.    

Я все люблю

Я все люблю в своїм краю: Криницю, звідки воду п'ю,

Та повні гомону ліси.

Та дзвони срібної роси.

Я все люблю в своїм краю,                                               ,

Ось під веселкою стою,                                      .',

Ось дощ веселий напоїв

 Тужавий колос рідних нив.

Я все люблю в своїм краю:

Найбільше – матінку свою,

 Ласкаву, радісну, єдину,

-   Люблю, як сонце, Батьківщину.